Розвиток в місті Рівне телеграфу, телефону, електрики та радіоаматорства до 1939 року.

ТЕЛЕГРАФ.
Телеграфна станція у Рівному почала працювати в 1862 р. Відомо, що у 1855-1859 роках в Україні було збудовано декілька ліній, в тому числі від Києва через Житомир і Рівне до Радзивілова, що був на австрійському кордоні. У 1862 році між Рівним і Житомиром було три телеграфні проводи. На ділянці Рівне—Радзивілів працювала одна лінія, в напрямку Луцька їх було дві, а звідти через Ковель на Варшаву знову йшов один провід. Телеграфний зв’язок Рівне—Варшава міг підтримуватися і на іншій трасі — через Луцьк—Замосць—Люблін—Брест—Варшава. Отже, Рівненська телеграфна станція вже тоді була вузловою, вона підтримувала зв’язок з іншими містами шістьма лініями. Через деякий час телеграму з Рівного можна було відіслати в будь-яку частину Російської імперії або за кордон.

ТЕЛЕФОН.
Перші телефони в Рівному з’явилися у пожежників. У 1908 році Рівненське пожежне товариство отримало від волинського губернатора дозвіл на влаштування в місті телефонної мережі приватного користування. Спочатку її абонентами були лише члени пожежного товариства. Ідея телефонізації дуже сподобалась рівнянам, і вже з наступного 1909 року в місті почався справжній телефонний бум. До справи активно долучилась міська влада, почалось прокладання нових телефонних ліній. У 1910 р. Рівненська телефонна станція обслуговувала вже 142 абоненти.

ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ.
Перша спроба міської влади організувати в Рівному електроосвітлення ще у 1896 році закінчилася безрезультатно через брак коштів. Про те, як розв’язувалось питання з електрифікацією міста далі свідчить уривок із статті в рівненській газеті «Юг.-Зап. Волинь» № 264 від 4 січня 1911 р„: «…Одним з важливих починань для міста є питання про введення електричного освітлення. З самого початку це починання зустріло перепони з боку власника міста князя Любомирського. Дійшло навіть до того, що споряджену до нього депутацію гласних князь не прийняв. Пізніше питання електрики застряло в думській комісії, де воно довго пролежало. Нещодавно воно знов винирнуло…»

Лейб Зафран розпочав будівництво першої електростанції ще у 1909 році. В 1912 році невеличка електростанція потужністю 250 кВт нарешті почала працювати. Вона була розташована на вул. Замковій і освітлювала будинок князів Любомирських. ректифікаційний (спиртовий) завод, чотири військові казарми, кілька приватних будинків на Директорській вулиці (тепер вул. 16 Липня) і Торговій площі.

У листопаді 1913 року запрацювала друга міська електростанція, розташована у провулку Костельному (нині вул. М.Гоголя), яка освітлювала декілька вулиць у центрі міста. Наприкінці 1914 р. була введена в дію дизельна електростанція.

РАДІОАМАТОРСТВО.
Перша інформація про радіоаматорів-короткохвильовиків в м.Рівне походить з 1929 року. В польській газеті «Радіоаматор» з 1929 року подавалася інформація про зареєстровану спостерігацьку станцію -
PL 45 Адам Зігер (Adam Ziger). В тій же самій газеті в листопаді місяці 1929 року з"явилася інформація про іншу станцію — SP3CA. Її власником був Ян Pаксімович (Jan Raksimowicz). В 1933 році була зареєстрована спостерігацька станція PL 357 (ім"я невідоме).
Велика активність аматорських радіостанцій в м.Рівне почалася в 1938 році, коли в місті активно почали працювати три радіоаматорські станції — Ян Бедрон (Jan Biedron) SP1FX (SP2FX), Генрик Островський (Henryk Ostrowski) SP1MI (SP2MI), (Tadeusz Musiak) SP1MA (SP2MA). Вони були офіцерами війська польського. Тоді службовці в армії та цивільні працівники мали цифру в позивному, яка вказувала на приналежність людини до військового чи цивільного стану. Наприклад у позивному цифра 1 означала, що це цивільна людина, а цифра 2- військовий. Але в роботі в радіоаматорському ефірі військовим можна було вживати два позивних.
В 1938 році в Рівне було зареєстровано іще дві спостерігацькі станції — Мар"ян Розегал (Marian Rozegal) PL 1073 та Владислав Вальчик ( Wladislaw Walczyk ) PL 1071.
Активність радіоаматорський КХ станцій в Рівне до 1939 року була пов"язана з військовою частиною, яка тоді стояла в Рівне. Офіцери польської армії були першими радіоаматорами в м. Рівне

Павло Тарасович UT1KY
член ЛРУ № 002/P, та PZK № 35/48

P.S. Велика подяка за допомогу у пошуках історичних матеріалів- Андрію Лисиці «Місто Рівне-сторінки історії»
та SP5CCC Томеку Чепеловському з Варшави за пошуки в польських архівних документах даних про радіоаматорів в місті Рівне до 1939 року.